Зворушливі слова подяки вчителю у прозі, до сліз
Спасибо большое хочу Вам сказати, добрий і найкращий учитель. Від душі дякую за браво терпіння і чуйність душі, за щире розуміння і необхідну допомогу, за вірні знання і великі напуття, за чудові поради і Вашу підтримку.
Дорогий наш перший учитель, ви – вірний і добрий наставник наших діток, ви – чудовий і чудова людина, ви – відмінний фахівець і чудовий учитель. Від імені всіх батьків хочемо сказати Вам велике спасибі за те, що ніколи не залишали жодного з хлопців наодинці зі страхом і сумнівом, спасибі за розуміння і лояльність, спасибі за Вашу нелегку, але дуже важливу працю. Бажаємо Вам не втратити здібностей і сил, бажаємо завжди добиватися успіхів в діяльності і щастя в житті.
Багато з нас до сих пір пам’ятають перший день в школі, коли, ховаючись за величезним букетом квітів, ми пішли слідом за першим учителем на перший в житті урок. Протягом чотирьох років ця людина була нам, і другом, і наставником, і помічником. Разом з ним ми ходили в кіно, відвідували концерти, проводили шкільні свята. Дякую Вам за Ваші старання, праця, увагу і турботу!
Перший вчитель, це та людина, що проходить перші чотири роки шкільного життя з кожним учнем. Він закладає основний фундамент знань, вчити читати і писати, знайомить зі світом і створює світогляд в кожному дитячому свідомості
сьогодні хочетьсявисловити вам свою подяку за те, що ви стільки років даруєте нам світло знань! Бажаємо вам завжди залишатися таким прекрасним мудрим учителем і просто добрим і відкритою людиною! Нехай улюблена робота приносить вам не тільки радість, а й відмінний дохід!
Дорогі викладачі та співробітники школи, всі, хто довгі шкільні роки жив з нами спільним життям! Ми вдячні вам за багато, всього і не перерахуєш зараз. Найголовніше, за що ми вам вдячні, це – за вашу небайдужість. І неважливо, лаяли ви нас або хвалили … головне, що багато років ви залишалися – небайдужими. Бажаємо, щоб і вас завжди оточували небайдужі, чуйні, чуйні люди!
Багато років тому ви почали вчити наших дочок і синочків старанно виводити палички і гачечки, додавати і віднімати, читати їх перші книжки. І ось перед нами стоять дорослі юнаки та дівчата, гарні, сильні, а головне, розумні.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
